ГОРІННЯ
ГОРІННЯ Віднині колір полум’я змінився, В душі природи і в душі людини, Він ніби так забродою з’явився, І всіх поставив різко на вуглини. І пішло горіння жадними ковтками, Ласку сонця у людства забирати, А спротив всякий владними замками, Ще в зародку, стало міцно замикати. Між істин безперечних, а чи спірних, Воля розмаху такого вже не мала, Бо думи й мислі людям спільні, Воно до бруду, їдким димом гнало. Бо своє горіння теплоти й любові, Неначе свічку ми вдало загасили, А пломінь зрадний до своєї крові, Ми нарочито задля втіхи запустили. І погляд зорний, і промінь сонця, У грі невтішній, ми злодію програли, Тепер шукаєм рятівне віконце, Яке би нас, від чадів врятувало.
Додав: Davudenko (18.07.2011)
| Автор: © Давиденко іван
Розміщено на сторінці : Вірші про друзів
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1682 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА