НІМА ПРИЗНАНЬ
НІМЕ ЗІЗНАННЯ Сказать тобі всього не можна, Ой не можна, бо зціпленні вуста. Така признань любові кожна, В моїй душі німує не спроста. Потай зліва і потай справа, Зі мною ходе всюди і завжди, І кожен раз умову ставе, Ну, зачекай ще трішки підожди.. А я в цю мить кохатись хочу, Слова палкі коханій говорить. Дивитись сміло в її очі, І біль душевну більше не таїть. Вознесусь увись і вогник запалю, Випалю боязнь, і сумнів поскидаю, Німоту оту молінню замолю, Усе осмислю і в душу поскладаю. Ой, чи так воно усе відбудеться, Вимова проста, та трішки скута, А якщо у неї щось забудеться, То знов усе в німоту закута. Потай зліва і потай справа, У душі моїй лоскоче і тріпоче Вуста пече і в груди даве, Та слова коханій, все таки шепоче..
Додав: Davudenko (22.07.2011)
| Автор: © Давиденко іван
Розміщено на сторінці : Вірші про друзів
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1603 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА