А може не завжди ми з Богом? Може не щиро ми молились І тому всі наші дороги Були, є і будуть безсилі?
Запитання живі, як вчора. Батьки питали, нині внуки Питають, чому край наш хворий? Чи їм заламувати руки?
Я скажу – НІ! Нам треба вчитись Також з того поміж рядками І перш за все своє любити В батьківській вірі, словом мами. Віри й мови не соромитись. Тоді нам подолати драму. 16.07.2011р.
Пане Василю, у Вашому вірші порушено важливі проблеми, що на сьогодні дуже актуальні для нас, українців. Думаю, що наша Батьківщина не без Бога, просто, мабуть, Він нас випробовує, дає, так би мовити, урок... Гадаю, що ми повинні зрозуміти свою відповідальність за те, що з нами було, є й буде, не скаржитись ні на що, а віднайти в собі сили змінити наше життя на краще. І, дійсно, як Ви стверджуєте, нам треба вчитися, треба любити й цінувати своє.
Дуже дякую Вам, Пані Марійко за змістовий коментар. Боже, як я хотів би бачити Україну "Здорову", сильну справжні вільну. Де весь народ в ній щасливий. Але коли бачу розколи між церквами, між політиками між людьми - то мені здається що нам ще довго молити ЄДИНОГО БОГА о краще завтра для ВСІХ.Але я впевнений, що через віру і молитву ми, як народ подолаємо всі негаразди і станемо собою. Дай Боже щоб так сталося. З повагою до Вас Василь Шляхтич
Дякую Вам, Пані Катерино за приєднання до моєї думка. Будьмо разом і вимолюймо краще завтра для НАШОГО НАРОДУ І НАШОЇ БАТЬКІВЩИНИ. Тільки з Богом! З повагою Василь Шляхтич
Згідний пане Василю з Вашою відповіддю пані Марійці,але є така приказка :" На Бога надійся ,а сам не плошай".Я веду це до того ,що поки народ,незнаю,напевне рано називатися нацією,не зрозуміє,що не буває доброго царя і свій, чесно зароблений, кусок потрібно виривати з горла,не буде ладу,бо це кримінальне сміття ,яке при владі по своїй волі нічого не віддасть.Це не заклик кидати все і братися за гралі,ні,скоріше заклик до колег - поетів сміливіше писати і коментувати "свободні " твори,це я говорю як син репресованого батька,племінник дядька якого посадили за те ,що був бандерівцем; і врешті -врешт як ветеран" Майдану(був з першого дня два тижні і якщо б повернути час,незадумуючись ,зробив би так само).Пора нам панове повилазити з кущів і бути господарями,а не батраками на своїй землі. За твір Вам і
Дуже дякую Вам, Пане Ярославе за слово. Глибокий зміст Вашого розуміння є подібний до мого. Тому, як напевно Ви зауважили мої вірші токаються перш за все всього, що НАШЕ РІДНЕ. Пишу про те, що може допомогти зрозуміти минуле і сучасне НАШОГО НАРОДУ. Мені не вдалося бути на Майдані. Обставини не дозволилим, але двох моїх синів і невістка були тоді у Києві і захищали Ющенка з чого вони і я дуже горді. В чужині, а особливо в Польщі бути українцем не було бути легко. Все таки ми не сполячились. Не втратили ні мови ні віри предків. І тим також ми ГОРДІ. Тільки з Богом ми, як народ можемо будувати краще майбуття. З Богом, Пане Ярославе! З повагою Василь Шляхтич
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
і 
