Я до Тебе, Друже мій, крізь хащі
Горличкою зрання прилечу,
Хай самотність стулить свою пащу
І не гладить більше по плечу.
Ні літам, ні відстані позаду
Не під силу дух Тобі зламать,
Віджену від Тебе сум - заради
Віри в диво й Божу благодать.
Хай минулий смуток не колише
Душу, що залюблена у світ,
Хай шепоче янгол Тобі вірші
І штовхає крилонька в політ!
Хоч літа спливають невмолимо
І вужем у душу вліз відчай -
Хай рука виводить ніжні рими
І горить повік Твоя свіча!
...Перед світом надто безборонні,
Віддали ж бо більше, ніж взяли,
Та в душі нев'янучому лоні
Знов любові квіти розцвіли.
Світло дня за даллю голубою
Все довкруж пронизує наскрізь.
Ти не сам в цім світі, я з Тобою -
Сяйвом незгасимої зорі!...
| 
у Вас 
0
