Пт, 08.11.2024, 13:55
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3385]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Де Ви друкували поезію?
Всего ответов: 421

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про друзів
 

Рецензія моєї книжки

# Наталя Кравчук

Василь Шляхтич, Мій Улюч. Львів: Святогорець, 2010, 128 с.

Село Улюч на Сяніччині відоме своєю глибокою історією. Тут 500 років тому зведено храм Вознесіння Господнього, який зараховують до найвідоміших, найстаріших та найгарніших дерев’яних церков у Польщі. Споруда уціліла від воєнного і післявоєнного лихоліття. На жаль, без іконостасу, який донині знаходиться в сяніцькому музеї, та без вірних, яким служила до 1947 р. Нащадки улюцьких господарів, що розкинуті по світах, не забувають про батьківщину і вже 20 років поспіль на храмове свято улюцької землі збираються на горі Дубнику, де стоїть славна церква. Свідомі роди улючан передають своїм дітям і внукам прадавню історію села та пам’ять про вірність традиції предків. Прикладом є один із них – Василь Шляхтич – жертва акції «Вісла», який зростав і формував свою свідомість уже на виселенні, на Любущині. «У нашій хаті говорилося по-своєму, тобто говіркою рідного Надсяння, і від батьків я сам вивчив рідну мову», – згадує він у вступному слові до своєї збірки віршів «Мій Улюч».
Це видання варто взяти в руки кожному з нас, у кого подібна виселенська доля, і вчитуватися в суть простих поетичних рядків, які від душі ще з дитинства пише вразлива людина. Коли Василеві було 10 років, батько привіз його до Улюча – села спаленого, і тут, на попелищі предківських надбань, сівши на камінцях ріки, відчув Василько велич невбитого духу улючан. […] невбитого духу улючан.
Поет повертається сюди щорічно. Тепер уже з усією родиною – дружиною, синами, невістками й онучатами. Тут шукають вони могил рідних, відчувають таємниче мовчання довкілля й утверджують своє «я», своє коріння, витоки якого сягають сивої давнини – як сам пише, «Руської землі».
Кожний рядок Шляхтичевої збірки – це своєрідний і гідний роздумів уклін своїй (нашій) малій батьківщині. Уклін від серця. У поетичних строфах пробивається глибока ностальгія за втраченим раєм, в якому не дано було йому бути дитиною, тільки довелося звикати до чужини. Поет простими й промовистими словами закликає нас усіх пам’ятати про минуле роду та сміливо йти «батьківським шляхом, де пам’яті попіл малює дорогу, сльози і молитва над рідним селом, якого немає, звучать наче стогін».
Вірші в збірці свідчать про національну свідомість автора, який глибоко відчуває і розуміє вагомість зв’язку з усім, що рідне. Дозволю собі наблизити читачеві ніби звичайні, але які ж мудрі слова-послання до сина: Візьмеш синку / Українку / Себе не затратиш/ Твої діти / Говорити/ Теж будуть як мати.
У наступних виданнях, – бо «Мій Улюч» – це перша частина трилогії поезій В. Шляхтича, – очікуємо ще більше гімнів, присвячених рідній землі та родині. Вони ж найцінніші. «Наше слово» №2, 9 cічня 2011 року


Додав: Szlachtycz (24.10.2011) | Автор: © Василь Шляхтич
 
Розміщено на сторінці: Вірші про друзів, Шляхтич Василь

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1952 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
avatar
1 Did • 23:15, 24.10.2011 [Лінк на твір]
Вітаю, пане Василю! up yes
avatar
2 Szlachtycz • 13:54, 25.10.2011 [Лінк на твір]
Дуже дякую за вітання.
З повагою Василь Шляхтич


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz