| МОЄМУ МАЕСТРО
 Твоя музика стосильно виривалася зі сцени,
 Проникаючи у тіла закуточки потаємні,
 Залітала в мою душу і запалювала серце,
 Аж забилось воно дужче в ритмі Всесвіту інерцій.
 Дух стихії вогняної геть увесь заповнив простір,
 І повіяло весною, мов спустився янгол в гості.
 Твоє світло струменіло, протікаючи крізь сфери,
 Твої руки, наче крила, відчиняли в небо двері.
 Твою музику, Маестро, п'ю, мов чари, і хмелію...
 Хай звучать твої оркестри і дарують крила мріям!
 
 |