З ВОГНЕМ КАЛИНИ
О ні, печалі ні краплини, Її довіку не пущу. Як змерзнете, вогнем калини, Борщем осіннім пригощу. Холоне каша, ой чудова, І гості уст не попекли. Я всю ватагу гонорову До себе скликав на бали. Мої музики вже готові, І кларнетисти й скрипалі. Напій поезії чудовий, Аж відриває від землі. Його по вінця наливаю, Щоб не казали – скупердяй. Летять літа мої над гаєм, І хто сміливий – переймай! А ту, в шипшиновім намисті, Чекають коні у гаю. Ці буйногриві – ой вогнисті, До ранку будемо в раю. У мене коні, наче змії, І похвалитися не гріх. Обскочуть всяку веремію, – Віддав півцарства я за них.
Додав: Beatus (03.11.2011)
| Автор: © Іван РЕДЧИЦЬ
Ключові (? ): О ні , Її довіку не впущу... , печалі ні краплини
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 7
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА