То веселюся без причини,
А то сумую без причин.
То я твердий, немов цеглина,
То я м’який, як пластилін.
То зачарую друзів співом,
То німоту не обірву.
Мені у снах таке властиво,
Чого немає наяву.
То душу радість залоскоче,
То серце смуток обпече.
То посвітліє серед ночі,
То потемніє без ночей.
То у житті вітри зустрічні,
То дмуть попутні вітерці, -
Чи не тому блукаю вічно,
Що йду світами навманці?
Чи не тому життя убоге
Та повне суму й гіркоти,
Що не дивлюся там під ноги,
Де обережно треба йти?
Чи не тому вірш має вади,
Що я, складаючи рядки,
Уважно слухаю поради,
Та все роблю їм навпаки?..
Багато є на світі схожих,
Хто отаке сказати б міг.
Я розуміння в них знаходжу, Коли в житті стрічаю їх.
23.12.11
|