Мені нагадуєш ти кремінь, А часом - глину у руках, Бо розганяєш словом темінь, Злітаєш в мріях, наче птах, Вхопити прагнеш промінь сонця Чи відігнати навіть смерть, Торкнутись крильми горизонту І зазирнути в Книгу Сфер. Ні перед ким не хилиш спину І не скидаєш хрест із пліч, Спиваєш світло з небо-сині, Торкаєш Вічності до віч... Ти йдеш самотнім подорожнім, Твої супутники - вітри, А у твоєму вірші кожнім - Душі бентежної порив, Яка ніколи не байдужа До горя ближнього і сліз, Вона щодня сіяє дужче І в Небо свій будує міст... Здається, все тобі під силу І неможливого нема. То ж розправляй, мій Друже, крила І хай нічого не трима!
І мені тепліше від цього вірша ,хоча і не мені писано ,але ніби з мене : буваю ,як кремінь ,та і глиною буваю ,тож зразу крила й розправляю. Завидувати ? Ні ,Друзі -себе героєм представляю .
Та я гадаю, що багато хто себе у цьому вірші міг би впізнати, він, можна сказати, універсальний, хоч і адресований конкретному чоловікові... Дякую, що відгукнувся і приємно, що тобі тепло!
Чудово, Пані Наталю! Мати такого ДРУГА і вірити в ньго це велика річ. Тривайте, прошу у тому довірї. Цінуйте надалі свого друга. Бачу він гідний Вашої уваги. З повагою Василь Шляхтич
Повірте, пане Василю, той Друг вартий не тільки моєї уваги, але й поваги усіх на цьому сайті і не лишень тут, бо це - Віктор Кучерук! Дякую Вам на доброму слові!
Чисті, теплі і добрі слова сказані в адрес товариша великого варта не тільки для нього, але й для вас. Хай міцніє і зростає ваша дружба і ваше добре вселюбляче серце.
А друг твій, Наталю, вже виспався, прочитав твою гарну присвяту, і після твоєї настанови, точно збирається в політ, але той політ - творчий... Дякую тобі за добрі слова. Тішусь... Приємно...
Бачиш, Друже, як деколи мало треба, аби зробити ближньому приємно - всього лиш сказати щиро парочку-другу теплих слів... а цього деколи так бракує у цьому світі самоти...
Дякую, Оксанко, а спочатку він писався, як коментар, і не задумувався, як самостійний вірш, але бачу, що не помилилась, що його вивісила окремим віршем - бо усім подобається!
Друзів на світі так мало- так мало друзів. Більшість- це просто зустрічні, а в тій напрузі буднів строкатих і хвиль перемножених в злості... Треба щоб просто хтось часом заходив у гості, буде на світі тепліше від доброго слова, буде душа для душі - ну така лазурова, бесіда тиха, горняточко чаю та що ще...? горнеться серце до друга, мов ходить на прощу. Хай він одненький у тебе, хто Другом зоветься, Він і є справжній-сто інших це те, що здається.... Хай він не глиба , без почестей, всяких заслуг- Він - незамінний, він справжній простесенький ДРУГ!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Правдиві Ваші слова, пані Катерино. Та я, на жаль, розчарувалася не тільки в своїй рідні в Росії, але й в сестрах в США. Ті також зайняті лише своїми собачками, а на наше горе їм глибоко начхати. І це
karas: Релігію придумали люди , бо Бог хотів щоб люди просто вірили в Бога життя , в Бога Творця , бо Бог є і незмінний , а релігії міняються як і всі традиції і обряди , але в кожного на жаль , своя правда
ivanpetryshyn:Висоцький писав: "зручну релігію придумали індуси"... Поміж усіх поетів росії, він був- правдивим і правильним, хоч і грубим. А, щодо того, що ви з ними погоджуєтеся, то- це ваше право. В