Коли народжуються діти, велике св'ято у сім'ї, і починаєш розуміти, нащадка доля у ім'ї, І як назвете ви дитину, такою й виросте вона, через роки лише поймете, кого любили ви сповна. Коли з'являються онуки, подвійна радість для усіх, вони продовжують нам роки, і ця причина-щирий сміх. Коли зростали наші діти, ми заклопотані були, що їсти, одяг, ніде жити, здолати злидні не могли. І ось дивлюся я на внучку, із її рухів сміючись, беру в долоню її ручку, і йдем- за руки держачись. І ніг від щастя вже не чути, та й гордість за дітей своїх, що дали змогу нам відчути, себе за предків і побавить їх. А коли разом дві онуки, то це щось як армагедон, і навіть кіт не спить від скуки, готовий він на марафон. Та коли ніжно й милозвучно, онука кличе мене «дід”, я розумію як це влучно, життя завершую похід. З появою онуків знову, життя набрало новий сенс, і я готовий їх бажання , розгадувать як екстрасенс. Родинне дерево існує. і ще й на радість нам цвіте, той хто його започаткує, той зветься дідусем за те.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 7993 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
Хороший вірш, але не все в цьому світі, думаю, робиться по волі Божій. На жаль.