моє життя, моя прекрасна мама
Такий будинок, тисяча вікон! Блакить небесна сяє висотою, Іду як мука, а страхів мільйон, Шукають очі лиш вікно з тобою. Того ніхто не знає тільки біль І ти, в вікні, з якого мене бачиш, Здавалося, от-от злетиш звідтіль На мої руки впадеш і заплачеш. Того ніхто не знає як болить Іти вперед щоб знову оглядатись І пеком світ пече, і плаче мить, А як тобі, тобі як там лишатись? Стоїш в вікні зболіла і одна І як ти можеш все оте терпіти? Ну чому мама, ну чому вона? А ми не лікарі а тільки діти. Моя гризота, о моя біда! Це ж скільки горя, звідки і відколи, Та наша хресна, в дренажах, хода З перед очей не вступиться ніколи. Те ліжко, на якім тебе везуть, Та трубка в роті, ті закриті очі… Мій Господи, Тобі ще вірять тут? – І сплакана душа посеред ночі, А в ній навік, як пам’яті струна Моє життя, моя прекрасна мама, Лежить біля стіни сумна-сумна, На плечиках худих моя піжама.
Додав: 0967847059 (31.03.2013)
| Автор: © маряна
Розміщено на сторінці : Вірші про сім'ю
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 2260 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в словах пана Бутусова - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.