Не говори, прошу, не говори, Що ти давно уже перегорів, Що погляд мій не обпікає більше, А душу не хвилюють жодні вірші. Що в казку більше вірити не треба... І варто вже спускатися із неба. Що ти не принц, бо принців не буває, А я наївна, й це тебе вбиває. І що колись я не була такою, На свій же лад цей світ не перекрою. А ти вже натерпівся, слава Богу. Що кожному б знайти свою дорогу... Мовчи, прошу. Яка в словах потреба, Коли людині забагато неба. Коли людині заважають крила - Я вже безсила.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
klavysjka: Щиро дякую! Хай Пресвята Богородиця всіх нас, наших захисників і всю УКраїну тримає під своїм Покровом завжди і допоможе торувати шлях до перемоги!
у Вас 
0
