Не говори, прошу, не говори, Що ти давно уже перегорів, Що погляд мій не обпікає більше, А душу не хвилюють жодні вірші. Що в казку більше вірити не треба... І варто вже спускатися із неба. Що ти не принц, бо принців не буває, А я наївна, й це тебе вбиває. І що колись я не була такою, На свій же лад цей світ не перекрою. А ти вже натерпівся, слава Богу. Що кожному б знайти свою дорогу... Мовчи, прошу. Яка в словах потреба, Коли людині забагато неба. Коли людині заважають крила - Я вже безсила.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0
