Донечці
Пригорнулася до мене кошенятком, Щиро, наче сонечко всміхнулась. Доторкнулися обличчя рученятка, Ніжно - ніжно в очі зазирнула. Я від щастя стала задихатись, Серце міцно стислось, защеміло. Як тебе, рідненька, не кохати? Як без тебе жити, моя мила? Як весною промінь у віконце - Так і ти змінила все життя. Зіронька небесна, моя доця, Моя частка, сенс мого буття. Ти не знаєш, ти того не відаєш Скільки щастя ти мені даєш, Як тебе люблю я аж до відчаю, Як боюсь образити тебе. Хочу завжди бути тобі затишком І теплом постійно зігрівати, Віддавать себе тобі без залишку Ніжному малому кошеняті. Пригорнусь до тебе ще міцніше, Розцілую ручки золоті. З кожним днем любитиму сильніше, Доне рідна, втіхо у житті.
Додав: petruck (18.03.2014)
| Автор: © Петрук Наталя
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Совість завжди не була в пошані, особливо у важкі часи.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА