ОСЕЛЯ ДИТИНСТВА
ОСЕЛЯ ДИТИНСТВА Я не викрою сонечка З моїх спогадів-снів, Хоч у темряві долечка Йде шляхами років. Що з дитинства намріялось – Світло-радісні дні – По житті порозвіялось... Що зосталось мені? Чи багато призначено Стріти ранніх заграв? Скільки згаяно-втрачено? Хто на ваги те склав? Повертаюся зрідка я До оселі батьків, Що зітхає: «Сирітка я... Вже мій вік догорів...» Ні печалі, ні докору У віконцях-очах, Що північчю глибокою Слізно міряють шлях. Хрипло зойкнула хвірточка – Стовп зотлів-оберіг. І марунечка-квіточка Впала біло до ніг… Я подвір’ям некошеним, Мов на сповідь іду. Одкровенням запрошеним Тут розраду знайду. Хоч не викрою сонечка З моїх согадів-снів, Все ж удома я – донечка Для далеких батьків.
Додав: Надежда (15.05.2014)
| Автор: © Наталія Погребняк
Розміщено на сторінці : Вірші про сім'ю
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 2578 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА