Болить душа, коли згадаю, свої життєві помилки. За те гріхів пів торби маю, і від близьких своїх кольки. Та все ж життя моє вдалося, синів зростив і сад садив. Будинок зводить довелося, і допомоги в тещі не просив. Хай в нім живуть дружина й діти, і не чинив я, навіть, той скандал. От тільки прикро, часом, розуміти, що ти вже списаний матеріал Все для сім’ї, для її блага, подяки слів я не чекав, Хоча б не лишньою була увага, якої від синів я так і не діждав. Повільні стали дні і ночі, онукам кажуть: дід лихий. Сумління, сльози тиснуть очі. Невже насправді я такий? Чому я був, колись, коханий? та татом був лиш я один? А зараз став такий поганий, і «папа» появився ще один. Бог їм суддя-і я за те. Життєва мудрість нам віщає, що кожен заслуговує на те, чого він на сьогодні має.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: «Ода відкритій душі» – щирий і світлий твір, де звучить любов і турбота про власну внутрішню сутність. У ньому відчувається прагнення зберегти чистоту й силу душі, яка є храмом любові та оберегом.
virchi: Кожна людина має свій хрест – власні гріхи, провини, випробування, але водночас і свою любов, мрію, пам’ять, які підтримують і ведуть уперед. Повторюваний мотив «у кожного» створює відчуття універсаль
у Вас 
0
