Болить душа, коли згадаю, свої життєві помилки. За те гріхів пів торби маю, і від близьких своїх кольки. Та все ж життя моє вдалося, синів зростив і сад садив. Будинок зводить довелося, і допомоги в тещі не просив. Хай в нім живуть дружина й діти, і не чинив я, навіть, той скандал. От тільки прикро, часом, розуміти, що ти вже списаний матеріал Все для сім’ї, для її блага, подяки слів я не чекав, Хоча б не лишньою була увага, якої від синів я так і не діждав. Повільні стали дні і ночі, онукам кажуть: дід лихий. Сумління, сльози тиснуть очі. Невже насправді я такий? Чому я був, колись, коханий? та татом був лиш я один? А зараз став такий поганий, і «папа» появився ще один. Бог їм суддя-і я за те. Життєва мудрість нам віщає, що кожен заслуговує на те, чого він на сьогодні має.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
