Грає барвами тиха осінь, Сяйне злото з дерев злітає Дивно, суму немає зовсім – Світ неначе на щось чекає… Так, мій світ. Він змінився дещо… Кардинально – я б так сказала, І здається, ця тиха осінь Подих ніби затамувала, Як і я. Бо знає, напевно, Що мовчання породжує всесвіт! Я чекаю, чекаю на тебе! Почуттів впорядковую безлад! Все єство моє в радісних мріях, Ми кохаєм тебе – ти це знаєш! В таємниці прозорої тиші Ти поки що перебуваєш, наш маленький.
Дякую, Сергію Івановичу, за відгук. Я маю на увазі в тому рядку, що все народжується з тиші, тобто з мовчання. Так, бачу, тут не зрозуміло хто кого породжує... Треба трохи доопрацювати... Взагалі вірш написано мною під час вагітності, і присвячено синочку. Ми з чоловіком - студенти, і мали нагоду читати цей вірш, як діалог, на міському концерті для сімейних пар до дня студента. Дякую, що зауважили - подумаю над цим рядком.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0
