Не журись, моя мамо, Що не вміла мені дати Ні кришталю, ні срібла, Ні хороми-палати... Ти дала мені душу, Ширу, ніжну, прозору. В ній виблискують роси, І купаються зорі. Не журися, що долю мою Заквітчали не тільки троянди: На намисто життя свого Я низаю хвороби і зради... І хоч як мені тяжко бува, Те намисто завжди одягаю, Бо іншого в мене нема, Та й іншого я не бажаю. Я не хочу нічого змінить, Бо щаслива всім тим, що я маю: Рідних, вірші і бога в душі. Не журись, моя мамо!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Пане Петришин, уклінно благаю Вас не мордувати щоденно цей український сайт своїми роботами. На українських сайтах діє правило, яке дозволяє авторам друкувати не більше двох робіт у день. Вибачте мене
leskiv: Пане Петришин, уклінно благаю Вас не мордувати щоденно цей український сайт своїми роботами. На українських сайтах діє правило, яке дозволяє авторам друкувати не більше двох робіт у день. Вибачте мене
ivanpetryshyn: Вибачте: читав я, та забув, або просто не звернув уваги. Із поетичними сайтами на інших мовах такої проблеми немає. Пане, у мене запитань до Вас більше немає, бо у вашому коментарі- негативно-саркасти
у Вас 
1
