Не журись, моя мамо, Що не вміла мені дати Ні кришталю, ні срібла, Ні хороми-палати... Ти дала мені душу, Ширу, ніжну, прозору. В ній виблискують роси, І купаються зорі. Не журися, що долю мою Заквітчали не тільки троянди: На намисто життя свого Я низаю хвороби і зради... І хоч як мені тяжко бува, Те намисто завжди одягаю, Бо іншого в мене нема, Та й іншого я не бажаю. Я не хочу нічого змінить, Бо щаслива всім тим, що я маю: Рідних, вірші і бога в душі. Не журись, моя мамо!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Так якщо я бачу такі коментарі, то одразу видаляю їх. Відповідно на окремих сторінках цих коментарів не буде. Також користувачі блокуються, якщо вони надсилали подібне...
virchi: Та це було радше риторичне запитання 🙂 Бо інколи переклад звучить так, ніби його ще тільки шукають. У будь-якому разі дякую за працю й вправляння, без іронії.
ivanpetryshyn: Якщо це був спам- це дужже погано: вороги залізли на наші поетичні ниви! Треба більшої безпеки для сторінки. Я - лише автор/віршопис/перекладач: нема
у Вас 
1
