- Простіть мене, - шепочу тихо я. –
Простіть мене, матусенько моя.
Я кличу Вас, у Ваші дні іду,
Щоб не впустить у дім печаль-біду.
Спливає час, немов життя – ріка.
Вода у ній солодка і гірка.
Простіть мене. Простіть за гіркоту,
За біль недоспаних ночей, за самоту.
Простіть мене за той нежданий сніг,
Що якось враз на скроні Ваші ліг.
Я йду до Вас. Іду з усіх доріг.
Свою любов уклінно Вам несу до ніг.
Матусю, горлице моя, моє спасіння.
Я йду за прощенням до Вас, благословінням.
Найкращі Вам несу слова, найкращі квіти.
Бо поки є в нас матері, то ми ще – діти.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
.