Я підійду нечутно до вікна. За гілку зачепилось тихе слово І забриніло, мов тонка струна. Я заспіваю мамі колискову Про те, як засинають ластівки', Про те, як ходить полем буйна злива, Що ми усе робили навпаки - Й тому у мами посмішка журлива. Чолом до шибки притулюсь на мить, Вдивляючись у темінь загадкову. Як тихо, Боже!.. Все довкола спить. Я заспіваю мамі колискову Про те, що серце пам'ятає все, Що в нашім домі теж настане свято, Що онуча в засмаглих рученятах Окрайчик сонця бережно несе. Не знаю, ні, чи обернеться спів Утіхою і посмішкою, а не Лише дощем без музики і слів... І тане ніч, і колискова тане. Маленька, сива, лагідна моя, Благослови! У вирій час летіти. Пробач, рідненька, що не можу я Твій жовтень у весну перетворити...
|