Не знаю спокою та й співчуття не знаю,
Не жаль твоїх загублених думок
І слів не сказаних, спустошених нагадок...
Говориш про живу любов... Її я не згадаю.
Очей байдужість і гидкі слова...
Мої зусилля, віра і самотність.
Твою я знаю до дітей байдужість
І пристрасть лиш до ігор на ПКа.
Не розумію я, що повернуть ти хочеш?
Безпліддя днів та вже байдужі очі?
Лиш лід в душі, не клич у полум'яні ночі.
Не спалахнуть сніги, вже жити вільно мусиш.
Не обійму полоном теплим і міцним.
Мою любов до тебе сам ти загубив...
Замурдував, убив і розчавив.
Утративши кохаєш? Бути тобі сумним...
(13) Не знаю спокою та й співчуття не знаю, (10) Не жаль твоїх загублених думок (13) І слів не сказаних, спустошених нагадок... (15) Говориш про живу любов... Її не пам'ятаю.
(10) Очей байдужість і гидкі слова... (11) Мої старання, праця і самотність. (11) Твою я знаю до дітей байдужість (09) І пристрасть лиш до ігор на ПКа.
(13) Не розумію я, що повернуть ти хочеш? (11) Безпліддя днів та вже байдужі очі? (13) Лиш лід в душі, не клич у полум'яні ночі. (13) Не спалахнуть сніги, вже жити вільно мусиш.
(12) Не обійму полоном теплим і міцним. (12) Мою любов до тебе сам ти загубив... (10) Замурдував, убив і розчавив. (13) Утративши кохаєш? Бути тобі сумним... Ось я подаю Вам як виглядає розмір у Вашому вірші, тобто кількість складів у кожному рядку. Не думайте, що спеціально сиджу і рахую, щоб дошкулити Вам, ні для цього є спеціальна програмка. Так от, щоб вірш читався легко, мов пісня, треба, щоб розмір всього вірша співпадав з розміром першого катрена. От у першому катрені 13, 10,13, 15 - так повинно бути у всіх катренах. У третьому катрені слова хочеш і мусиш не є римою. До слова хочеш підійде така рима - топчеш, опорочиш, морочиш, толочиш. Вибачте за прямоту, але Ваш великий потенціал треба направити у правильне русло. Вірш твориться серцем і душею, але його записує рука керована розумом. В поезії є свої правила і, якщо Ви вже стали на цю стезю то, будь ласка, виконуйте їх.
Не знаю спокою тай співчуття не знаю, Не жаль твоїх загублених думок І слів не сказаних, спустошених нагадок... Говориш про живу любов... Її я не згадаю.
В очах твоїх пустоти і гидкі слова... Мої зусилля, віра і самотність. Твою я пам'ятаю до дітей байдужість Та пристрасть невгамовну лиш до ігор на ПеКа.
Не розумію я, що повернуть ти хочеш? Безпліддя днів? Вже байдужі очі? Лиш лід в душі, не клич у полум'яні ночі. Не спалахнуть сніги, життя своє майбутнє топчеш...
Не я обійму полоном теплим і міцним. Мою любов до тебе загубив... Чавив, в сльозах її топив, у землю бив. Утративши кохаєш? Тож лишатись тобі сумним...
Виходить так, що в цому вірші не те що я хотіла сказати і зовсім він не вірш(.. А Вам як?
Шура,можна я буду Вас так називати,у мене невістка Шура. Ви точно повторюєте мої помилки. Я теж так переписувала свої перші вірші і сперечалася, доводячи свою невинність, всім хто хотів мені допомогти і тільки згодом я все зрозуміла, не варто рубати з плеча. Зараз буває я теж переробляю свої вірші, і часом із попереднього нічого не залишається, а часом якийсь катрен і годиться. Час - найкращий лікар. Те, що здається для Вас зараз недобрим, зайвим згодом стане, як рідне. Ви просто старайтеся вчитися правильному віршуванню, вичитуйте свій вірш по декілька разів сама чи комусь і тільки коли Ви ніде не запинаєтесь, а вірш ллється рівно, наче річечка, можна виставляти на огляд іншим. Вірші -це наші діти, а ми не хочемо, щоб наші діти виглядали погано. Я Вам - не ворог, але якщо Ви не хочете бачити таких моїх коментарів, а бажаєте чути тільки окозамилювання(чого я нікому не роблю)то Ви скажіть і я Вам дам спокій. Наснаги на нові вірші!
Чого ви так подумали? Що я не хочу таких коментарів... Навпаки! Дуже хочу! Особливо ваших) Я справді не знала, що так потрібно писати... Я маю мало спільного з гумонітарними науками за освітою інженер електротехнік. А вірші завжди писалися якось самі в складні часи (за кілька хвилин)... Як я можу не хотіти ваших коментарів... Ви ж допомагаєте ) Дякую Вам!) я просто не правильно висловилась... Мала на увазі, що написані вже мабуть не варто переробляти бо це засмучує...не хочеться знову поринати в емоції того вірша... А як робот не вийде. Та в написанні наступних Ваша наука дуже допоможе) ще раз дякую!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
