Скажи мені з відвертістю, кохана:
Для кого ці щоденні барабани?
Для чого всаджуєш ще глибше нігті в рану?
Невже у нас завжди було погано?
"У щасті й горі" - ми клялися,
Поглянь на мене, подивися,
Я ні на краплю не змінився,
Скажи, у чому помилився?
Навіщо мовчки убивати,
Мене живцем без слів ховати?
Байдужість не зігріє хати,
Зло не додасть нікому фарту...
Сім'я - не п'єси і куліси,
В ній не актори й не актриси,
А лише щирість, компроміси,
Не без полину і меліси...
Чи почуття так швидкоплинні?
Чи ми навзаєм стільки винні,
Що ходим по кутках, мов тіні?
Промов свій вирок берегині...
Моє ти сонечко, мій зайчик,
Перлина чорная неначе,
Немов мала дитина плачу,
Бо світла в мороці не бачу...
Пробач за будні і образи,
Прости за непочуті фрази,
Даруй за черствість час-від-часу,
Чим замолити цю відразу?
Хоч сильний тілом, слАбкий духом,
Ти ж здатна крила вити з пуху,
В твоїх руках стоп-кран розрухи,
Спини цю тихую ядуху...
У світі все лікує час...
Та мушу визнать без прикрас,
Між нами є один малесенький нюанс,
Який ніколи не пробачить... нас...
| 
та
у Вас 
0
