Минулому не крикнеш: «Біс!», Не проживеш інакше знову, Тому відвертим будь до сліз, Веди з теперішнім розмову… Хапай найменшу рису, мить, Чим довше линь із тими всюди, За ким твоя душа щемить, Кого за мить уже не буде… Жорстокі будні, прожиття, І так багато розгубили, Не жди опісля каяття, Люби, хто так тебе любили… Наобіймай, наговорись, Вкарбуй, щоб щастя пам’ятати Очей коханих ніжний блиск, Матусі милої і тата… До свого серця пригорни, Віддайся поклику щосили, Так само, як колись вони Тебе, радіючи, носили… Ми просто люди, просто тлін, Та пелена, щоб не укрила, Батькам – низький, низький уклін, Вони живі, – ми маєм крила…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Я не згоден з вашою політикою, бо кожен би мав право писати, якщо має що. Але, у знак протесту, на вашому сайті мене не буде 1 місяць: нащо вам вірші, переклади, новини, реліґійні нас
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
у Вас