Мій татку, так сумую за тобою… Я пам’ятаю і тебе люблю… Як ти, колись в казках учив, я мрію… І спогад теплих рук твоїх ловлю… Більшість років я йду життя без тебе… За спиною давно тебе нема… Мій захист, завжди, мої крила й НЕБО… Й любов, як Дар, яка Творцем дана… Згадаю, хоч на мить, твої обійми… В дитинства наші радості вернусь… Я знаю, що любив мене, як вмів ти… …там... носом у щоку тобі тулюсь… Колючий, найтепліший, мій татусю… Пробач мовчання й холод моїх слів… Я теж пробачила…За тебе я молюся… Та тепер, зрідка, прийдеш лиш між снів… Мій татку, як мені тебе бракує… Без тебе в світі наче сирота… Як ти навчив, тепер цей світ люблю я… І крізь любов живу своє життя… Так довго з серця я не відпускала… Пам’ять сховала весь дитячий біль… Що так люблю тебе, ніколи не казала… Там, з миром спочивай, татусю мій…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
