Когось лелека в ясла ніс зі співом, Когось поклав в колиску зовсім тихо, Але було насправді Божим дивом, Коли малюк захоплено задихав… Тремтливий рух, маленькі рученята, І немовля – в молочному полоні, Не можуть не зігріти, не пройняти, - Художня мить – у маминому лоні… А потім очки враз замилувались І усміхнувся світу неповторно, Агукання від серця відбивались Від сонечка до сонечка повторно… А далі: «дай» чи – найчастіше – «мама», І перші збитки, і непевні кроки, Та завжди – поруч, неодмінно з нами, Любов і ніжність, а – не раз – пророки… І за життя, за той найперший подих, За колискові, за тепло уклінне, Я дякую Матуся, за Твій подвиг, Бо я – Твій подвиг, а все інше – тлінне… Люблю тебе, як Ти мене, без лишку, Про мене Ти молитись не забудеш, Здолаю все, щоб бачити усмішку, Бо Ти була найкраща, є і будеш!...
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1764 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Я Вам дуже вдячна, пані Таміло, за теплий відгук. Це дійсно трагічно. Про це писати дуже боляче. Але ми ПЕРЕМОЖЕМО! ***Бережіть себе. Бажаю добра і МИРУ! О
у Вас 
