В. Б... Глибока ніч. Ні неба, ні землі, Ні запаху, ні руху, ані звуку. Закам’яніли в мене на чолі Твої холодні і покірні руки. Гіркі вуста вологі та німі Десь зовсім поруч корчаться з щокою. Чому, коли буваємо одні, Мені уже нерадісно з тобою? Чом нашої гріховності ріка Із часом обміліла до болота? Чом, як на лузі ноги осока, Серця обом порізала нудота? Закуті у байдужість почуття У закутках двох душ принишкли нишком. Нам сил не вистачає для злиття І стало тісно на одному ліжку. Безмежжя душ, розлите край узбіч Стосунків, – переповнене журбою. Пливе поволі до світанку ніч І кожний розмовляє із собою…
Десь зовсім поруч корчаться з щокою-оце "корчаться" аж пересмикнуло мене. Це слово абсолютно точно передало що стається, коли зникли почуття. Вірш сильний, дуже сильний.
Хлопці, що це з вами трапилося? Тотальна депресія якась! Ну хай вже я - криза старого віку! Вам не можна, Вікторе, хто ж нас тоді витягуватиме з цього стану? Справедливості заради признаюся: так воно, так!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
1
та яка депресія :confu9:Ми мужчини цвітем і пахнем 
