| * * * Хоч інколи тобі здається,
Що я від тебе так далеко,
І що мій голос не озветься,
Моя зажурена лелеко,
Коли ві сні ти погукаєш,
Від сну злякавшись прокидатись;
Хоча ти інколи гадаєш,
Що вже даремно сподіватись
Почути з уст моїх холодних
Хоч пару слів тепла й любові
Й серед думок моїх немодних,
Що, мов світанки барвінкові,
Пливуть у даль рожевим сяйвом,
Знайти хоча б одну про тебе...
Зітхаєш важко, утомившись,
І плачеш, мов осіннє небо...
Хоча так часто дорікаєш,
Що я забув і не сумую,
Що так багато часу гаєш,
А я, мабуть, тебе не чую;
Хоча так часто ти ридала
Й тонула в сліз своїх озерці,
Та я так хочу, щоб ти знала,
Що ти завжди в моєму серці... 07-08.03.2002 * * *
| 
у Вас 
0
