Племінику

Твоя усмішка,- її не загуби.

Вона як щастя ходить коло хати

Де батьки неначе голуби

Над тобою будуть воркувати.

Твоя усмішка, сльози - падолист

Осіню душу ворошить спросоння

Іде в танок й несамовитий свист

Гарцює вітер в твого підвіконня.

Твоя усмішка,- її не загуби,

Як чисте небо у петрівські ночі

Хтось скаже: "осінь більше не люби"

А я люблю її неначе твої очі.