ще, в Україні, я навчав літератури й основ духовності, і повернувся знов до волошкових віршів про любов, до полинових творів про життя, до віри в слові, до жаги до майбуття: простенька антологія літератури, статті з письменництва, політики, культури... але, на жаль, бажання це- батьків, нащадки стомлені від шкіл американських, в суботу хочуть ревно відпочити, та й за навчання треба ще й платити, а мова та - важка і не-анґлійська, живуть учні, немов при війську: привозять родичі до школи у суботу, й, долай, школярику, іще одну турботу! читаєм злегка, не усе ми розумієм', хоча сказати українською і вмієм', впадаєм в розпач: як запам'ятати, що таке одяг, облачення і шати? а, може, все те перекласти по-англійськи і так порівнювать ті твори? а, як то вивчити, як називають гори? - нехочу, й - все! як буде вчитель допікати, скажу таке йому й покажу по-англійськи, що піде з школи сам до війська- тут виучка- не ваша, а моя! і вулиця та не твоя!. як не сподобаємо, вчителю - кінець! таке йому розкажу, що покине і школу, і свою родину... і, все ж,вчимося, як ми здатні: в нас рідна мова - в рідній хаті!
Іван Петришин
кохати можна мабуть тільки кохану людину, але не все на світі. дякую за коментар, та ще й віршем.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
? 
