це- велика честь, подарунок долі, йти навчати там, де навчався сам- завжди вдячний я буду моїм вчителям, що давали знання усім нам. уже осінь, і лист опада, певне, там, сипле сірим дощем сумна осінь, але спогади- то, наче просинь, як надія, що прийде й весна, і троянда подяки- любов запашна, знову ляже на руки учені... назбираю я слів, перлин жменю і розкину по небу зірками... мені затишно було учитися з Вами, було хороше і працювати, що готовий я був Вам медалі кувати, та слова всі- слабкі, заслабкі і закволі- ми ходили учитись до Вищої Школи: мова рідна, переклади, мова англійська, і граматика, й домашнє читання, і фонетика, і історія, й література- у Дрогобичі - міцно-сталева культура, це- єднання енергій Великих Сердець, і подяка студентові: "ти- молодець!".
Іван Петришин
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас