«За гріх дітей навчав Ти пробачати!
Твоє , наш перший Вчителю, звання
Несу із честю в долі , щоб знання
Змогли в серцях незрілих проростати.
Ти так вважав… Омріяна мета:
Щоб в суєті Пророцтва не згасали
Та щоб схололі класи зігрівала
Твоя Перлина Правди золота.
О, Боже наш! Освіжую уста
Глаголом чистим на полях любові,
У кожнім власнім подиху і слові
Нестиму вічну Істину Христа.
Твоє Євангеліє для нас -
Промінчик сонця в просторі зневіри,
За радість дня омріяної Віри
Боротись не відмовлюся в цей час.
Я так прошу, щоб в опіках роси
Моя прихильність вчити не схолола,
Щоб незбагненний мій порив до школи
Не згас бува у прагненні краси.
Мою старанність , Вчителю, твори
Постійною і твердою в Грядущім,
Розчарування й відчаї – минущим,
А намір помсти з пам*яті зітри.
Мене в душі бентежило не раз
Жадання дріб*язкове до протесту….
Нерозуміння й біль не зможуть звести
Моє єство до кривди чи образ!
Хай буде завжди легкою рука,
Коли когось карає за провину –
Та буду ніжно пестити дитину
Й страждатиму за муки босяка.
Дай простоту мені і глибину,
Врятуй урок надій від порожнечі!
Не дай мені вдаватися до втечі,
Не дай здрібніть від клопотів та сну.
Хай учням стану в пустощах доби
Колоною – опорою у долі;
На виклики зневаги та неволі,
Терпіння й дух сильнішими зроби.
Від самозречень – ясна голова,
Нема нікого поруч , окрім Тебе….
Від хороводу сяючого неба
В процесах праці творяться дива.
Дай щедрість гони сіяти добром
В ріллі насильства , в полі протиріччя –
В синах та дочках протягом сторіччя
Воно цілющим зрине джерелом.
Якщо до грані віщої дійшов
І на землі продовжував навчати,
Тоді у грудях зранених палати
Твоя палка продовжує любов.
Прости за гріх ! Наш Господи, прости!
Дай щастя в інших світлом прорости!
Микола Стасюк (Альманах "Скіфія - 2015 осінь")
| 
у Вас 
0
