Нехай безгрішний кине в мене камінь, Стовпом лукавий стане навіки, Бо в чистого і тілом, і думками Не випаде той камінь із руки… Не вдарить словом, хто живе на совість І промовчить не мстивий неборак, Обдумає розсудливий натомість, І омине, кому в умі не брак… Я заступлюсь, за кожного, хто просить, Стіною стану і прийму грудьми, Аж поки спротив скаже: «досить», «досить» І хай там що лунає між людьми… Не має права кидати каміння, Хто за душею камінь приберіг, Моя чеснота і моє уміння – На себе брати недолугий гріх… Так, я буваю часом навіть катом, Та б’ю у ціль, повірте, без картань, Не кожен може бути адвокатом, Не всяк заступиться за тебе без питань… То ж взявши камінь, думайте глибоко І зважуйте свій намір у рази, Бо хибний випад – так – про людське око Вертається на долі терези…
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1498 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
