На моїй ниві – нині вісімнадцять...
Стою й тримаю втомлено серпа.
Роки ці праці щось для мене значать,
Взнаки дається вчительська хода. Якби я знав, якби це передбачив:
І хліб важкий, і нива нерясна.
Якби мені вернуться літ на двадцять
То б не торкнувся цього ремесла. Хоча таки, та все ж тут є достаток,
І нива ця мені не є чужа,
Як бо не як, а другий вже десяток,
А дасть Господь, ще й в нас будуть свята. Немов завмер у задумі строкатім
Міцно обнявши пізнього снопа,
Навчила, ниво, бути тут солдатом,
Зробила з мене вправного бійця. Чи маю право чимось докоряти ?
Чи дар цей прийняв не з руки Творця ?
Раз необхідно далі мандрувати
Пройдусь тобою, ниво, до кінця.
| 
у Вас 
0
