Вверху блакить,
Внизу блакить,
І чайка весело дзвенить,
І море вабить і п`янить
Своєю чистою красою
Та глибиною супокою.
Та це обман,
Не вір очам,
Бо пройде мить -
Вам ідеальний шторм грозить.
І нікуди втекти,
Немає де сховаться,
В землі благаючи рятунку,
Її нема...
Є лиш безодня,
яка сховає вас навіки.
Є лиш вода, гроза на волі,
Сплелись тут сльози, горе й відчай,
Немов у замкнутому колі
Не розірвать, не розрубать.
О, ви боролись
І хвилі сміло покоряли,
Ви падали і знов вставали,
Змагалися на смерть
не на життя
та все дарма.
Ви прогнівили Нептуна,
Порушили кордони вод священних
Від нього не діждатися прощення,
і навісніє грізний шторм
нещадно б`ючи хвилі за бортом.
А ви, ви кликали на поміч долю
І справедливість , і життя
Та все ж зійшли у небуття,
Але ніколи в забуття.
Стихія вас перемогла
Та не зламала до кінця.
Вона забрала лише тіло,
А душі до небес злетіли
Украсти їх, їй не під силу.
| 
у Вас 
0
).
