Народе мій, замучений, розбитий,
Чому тебе нелюбить так твій Бог ?
Чому тобі в дарунок бідність й муки,
Чом багатієш тільки від думок ?
Країно люба, ти як та красуня,
Століттями у сні чогось чекаєш.
Не жди, проснись, принц не прийде до тебе,
Зустрів в дорозі другу, ти це знаєш.
Народе мій, проснись, проснись, благаю !
Проснись, ще трішки і усе мине...
До тебе і багатство, й гордість краю,
І слава теж твоя тоді прийде.
Народе мій, ти- витязь, все ти можеш,
І зріст, і обладунки в тебе є,
Немає сили меч дістать із ножен ?
Іди вперід і буде все твоє.
Народе мій, збери скоріше сили,
Хвороби всі у прірву прожени
І сон свій довгий, може і чарівний,
и без жалю в туж прірву опусти.
| 
та
у Вас 
0
