Червонi маки

Рушник на щастя ти менi дала,
А в нiм - твоє святе благословiння,
Як зараз бачу котиться сльоза,
I проростає паросток з нaсiння.

Я пiдiймаюсь ,живить той рушник,
В хвилини смутку, болi, навiть втрати,
Але втрачати ,мамо, я не звик...
Хоча поволi треба вже звикати.

Як джерело рушник для мене твiй,
Ковток води, що захистить у спеку
I ниску роздумiв з надiями i мрiй,
В реальнiсть перетворю недалеку.

Рушник вiд мами - чудо-оберiг,
Ви бережiть тепло його незгасне,
Не зупинити часу дикий бiг,
Та повертайте, дiти, в дiм свiй вчасно.

Там вас чекають, моляться i ждуть,
Червонi маки, приведуть до хати
I квiти на подвip'ї проростуть
I ненька вийде до ворiт стрiчати.

Батькiвський сад i гостроверхий дах,
Впаду до долу, привiтаю матiр
I де б не був я у чужих свiтах -
завжди до дому буду повертати.

Червонi маки, бiле полотно
I рук тепло, i cмуток, i чeкання,
Мiй рiдний край, моя земля, село,
Хатина, щепи, роси, сподiвання...