Могутній дуб гуде сердито
На пагорбі серед полів:
"Я тут господар спокон віку,
Ніхто ще так не нахабів.
Ніхто ще зроду так близенько
Своє коріння не пускав
І на таку могутню славу
ЧорнОї тіні не кидав
Моєї сили всі бояться,
Ніхто мене ще не зламав
І щоб не сталося навколо -
Я вистояв, я не упав.
А ти, бліде рівняння сили,
Як смієш тут собі рости,
Як смієш ти, худа лозино,
На пагорбі моїм цвісти
Такого хамства не пробачу!
Ану, геть звідси, пропади!
Щоб більше я отут небачив
Таких малих нахаб, як ти."
Тремтить малесенька лозина
Метровий паросток з землі
Тремтить. Боїться, що загине
І страх цей має навіть в сні.
Проходять дні, злітають ночі,
Дуб все гучніше, знай, кричить
І всім в окрузі без упину
Про міць і славу торохтить.
Хизується. Розкішна крона,
Ну де таку іще візьмеш
І жолуді висять, мов грона
В лози ти цього не знайдеш!
А що лоза? Насмішки зносить
Щаслива, що іще жива
Мовчить. І в Бога потай просить,
Щоб не забрав її життя.
Та ось одного дня лихого
Повіяв вітер буревій,
Закрили сонце чорні хмари,
Із неба дощ полив рясний
Повіяв так, що серце мліє,
Оце так міць і дика сила!
Із жахом, раптом, розумієш,
Що вітер цей - твоя могила.
І тут нічого вже не вдієш,
А що ти зробиш проти сили?
Лиш промовчиш, як та лозина...
Можливо так, можливо ні.
Та коли вітер всій окрузі
Смертельну силу показав,
Була одна сильніша вітру
Малесенька гнучка лоза.
Так вітер дув. Лоза схилялась,
Торкалась повністю землі
Та вперто знову розпрямлялась,
Хотіла жити, як усі.
А що ж наш дуб? Господар вічний -
Так думав він до цього дня.
Уперше взнав, що є сильніші
І вперше став, як та лоза.
Могутність вся його і сила
Була розчавлена умить.
Колись був сильний і красивий
Тепер бездиханий лежить.
Буря пройшла. Яскраве сонце
Все освітило навкруги
Яке ж було всіх здивування -
Лоза метрова на горбі.
Росте одна. Дубова крона
В яру поломана лежить:
Така міцна колись, розлога,
Тепер безсила і мовчить.
Так і в житті людей під час
Хтось владу має, сила є,
Жорстоко гнобить люд і б"є
Сміється, в радість йому це.
Та прийде день, почнеться буря
Небуде сонця у вікні,
А влада, сила, все, що має,
Буде лежати на землі.
А той, хто був лозой тонкою,
Хто був пригнічений, слабкий,
Пройде повз нього, усміхнеться
І не подасть йому руки.
22.02.2007
|
та
у Вас 
0
Дякую.
Мені сподобалося! 
