Борис Пастернак Золота осінь

Осінь. Казка. Замок  див,

Огляду відкрита сфера.

Ліс. Просіки.  Даль шляхів,

Що вдивляються в озера.

Як на виставці картин:

Зали, зали, зали, зали

Ясенів, в’язів, осин

В позолоті небувалій.

Липи обід золотий -

Як вінець на нареченій.

Лик берези – світ ясний

Під фатою, нескінченний.

Не дістати до землі –

Під листом  в канавах, ямах,

В жовтих кленах флігелі,

В золота відтінку рамах.

Де дерева на зорі

В вересні стоять попарно,

І  в них  захід на корі

Залишає слід янтарний.

Де у яр ступнути годі,

Щоб відомо всім не стало:

Так бушує, як в негоду,

Під ногами лист опалий.

Відгук де в кінці  алей

Біля  спуску залунає,

І зорі вишневий клей

Згустком стигне в небокраї.

Осінь. Давнини житло,

Пам’ять літ у нім витає,

Де скарбів всіх каталог

Холоднечі перст гортає.

................................................................

ЗОЛОТАЯ ОСЕНЬ

Осень. Сказочный чертог,

Всем открытый для обзора.

Просеки лесных дорог,

Заглядевшихся в озера.

Как на выставке картин:

Залы, залы, залы, залы

Вязов, ясеней, осин

В позолоте небывалой.

Липы обруч золотой —

Как венец на новобрачной.

Лик березы — под фатой

Подвенечной и прозрачной.

Погребенная земля

Под листвой в канавах, ямах.

В желтых кленах флигеля,

Словно в золоченых рамах.

Где деревья в сентябре

На заре стоят попарно,

И закат на их коре

Оставляет след янтарный.

Где нельзя ступить в овраг,

Чтоб не стало всем известно:

Так бушует, что ни шаг,

Под ногами лист древесный.

Где звучит в конце аллей

Эхо у крутого спуска

И зари вишневый клей

Застывает в виде сгустка.

Осень. Древний уголок

Старых книг, одежд, оружья,

Где сокровищ каталог

Перелистывает стужа.