РОБЕРТ РОЖДЄСТВЄНСЬКИЙ "БУЛАТУ ОКУДЖАВІ"

Я ішов по землі, кожен закуток серця обмерз.

Я тягнув на потомленій спині єдиний свій хрест.

Було холодно так, що змерзалися в роті слова.

І тоді я рішив порубати цей хрест на дрова.

Розпалив я вогонь на снігу.

І стояв.

І зорив,

як мій хрест самотинний спантеличено-тихо горів...

А відтак поспішив знову вдаль серед чорних полів.

Хрест тепер тільки в сні...  

 Та без нього

ще тяжче мені.

…………………………………………………

Булату Окуджаве

Я шагал по земле, было зябко в душе и окрест.

Я тащил на усталой спине свой единственный крест.

Было холодно так, что во рту замерзали слова.

И тогда я решил этот крест расколоть на дрова.

И разжег я костер на снегу.

И стоял.

И смотрел,

как мой крест одинокий удивленно и тихо горел...

А потом зашагал я опять среди черных полей.

Нет креста за спиной...