За темою Єсеніна- Відвідав я країну рідну-ВОЗВРАЩЕНИЕ НА РОДИНУ- Сергій Єсенін

ВОЗВРАЩЕНИЕ НА РОДИНУ- Сергій Єсенін

 Відвідав я країну рідну!
Ех, ти селянщина проста!
Тут жив колись малим хлопчиськом.
Над церквою вежа  в затишку-
Тепер вона вже без хреста.

Ой ,як багато тут змінилось,
В  сільському бідному житті,
Нових понять  перекотилось,
На п’яти тиснули мої!

Батьківській дім
Не міг пізнати.
Вже клена під вікном нема,
На ганку не сидить більш мати,
Курчат не кормить! Все мина!

Старенька вже напевно стала...
О, так, стара!
З журбою в серці озираюсь,
Щось не знайомі ці місця.
Тільки гора в далі біліє,
Та камень ще лежить, сіріє,
Тяжкий –як і моя душа!

А ось і цвинтар!
Хрести погнивші,
Немов у бій йдуть мертвяки,
Із розпростертими руками.
Доріжкою! Між будяки,
Збиває порох  бур’анами,
Старик іде , минає ями-

«А чи не скажеш де живе-
Єсеніна Татяна? Знана?»

«Тетяна...Гм...
Та он  хатина.
А ти їй хто ? Якась родина?
А може син, що десь пропав?»
-Так син.
-Дідусью, що з тобою?
Скажи мені, чому з журбою
Так дивишся на мене ти?

«О щастя! Внук!
Щось не пізнав ти діда..!»
«Дідусенько, невже ж це ти?»
Полинула тяжка бесіда,
Сльозами теплими зросив!

«Тобі , мабуть, скінчилось тридцять...
Я дев’яносто розміняв.
Вже скоро в гроб!
Це ж треба! Довго так тинявсь!».
Мені говорить , морщить лоб.
-Такі часи!
-Ти комуніст?
-Та що ви! Ні!
-А твої сестри комсомолки.

Оце так гордість! Хоч вдавись!

"Ікони вчора поскидали,
А комісар зняв з церкви хрест!
Нема де й Богу помолиться!
Ходжу до лісу, щоб закриться,
Молюсь осикам,
Пригодиться!"

«Ходи до хати-
Сам побачиш»
Помалу йдемо, топчим межу,
Лісам всміхаюсь, їх безмежжю.
Дід задививсь в безхрестну вежу.

Вітання, мамо! Що ж,привіт!
Я очі хусткою втираю,
Сльоза затьмарила весь світ,
А я нестримно так ридаю!

На стінці календарний Лєнін
Ось тут життя, моя родина!
Сестер, тут дні та  не мої!-
Все ж падаю я на   коліна,
Бо бачу знов свої краї! 

Прийшли сусіди..
Якась он жінка з немовлятком.
Мене ніхто не пізнає
Загавкала наша собачка
Лизнула у лице моє!

Мені той Ленін не ікона!
Я знаю мир!
Люблю сім’ю!
Чого ж з сльозами, по законам,
Заходжу і поклони б’ю?

Ну говори,сестра!

Сестра розводить,
В руках біблійний  «Капітал»
Про Маркса,
Енгельса.
Ще не було в житті погоди,
Щоб ці книжки колись читав!

І стало смішно!
От сестричка!
Мене за шиворот взяла!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Загавкала десь там собачка
У мою душу увійшла!