Розминала вона грудку білої глини,
І ліпила нервово будь-що, як-небудь,
І коли її пальці окреслили спину –
Кілька раз розбивала, даремний бо труд.
Дві кривульки-ноги, і чоло майже вже досконале,
Рук стеблини вдалися на подив її,
І маленький камінчик у груди запхала,
Щоби бовдур глиняний кохати умів.
Форма є, і такі вже пізнавані риси:
Чи не сам це я, як же поменшить на цім?
Оживаю. Кажу: “Називай мине Сисом,
І звикай же до мене потроху при тім.
Хоч і з глини, але, коли висохну в скрині,
І гарачеє сонце підсмалить боки –
Так кохатиму я, ніби чудо-майстриня,
Як тебе не кохали твої мужики.
Як Петрарка чарівній Лаурі сонети,
Буду вірші єдиній тобі лиш писать…”
Ледь почула вона, що створила поета ,
Почала в лихоманці знов глину зминать.
Оригінальний текст:
Яна мяла няўмела камяк белай гліны,
Выляпляла нервова нішто, абы-як,
І пакуль яе пальцы акрэсьлілі сьпіну –
Шмат разоў разьбівала няўдзячны камяк.
Дзьве крывуліны ног, лоб амаль дасканалы,
Рук сьцябліны ляпіліся проста на зьдзек,
Потым дробны каменьчык
у грудзі ўвагнала,
Каб кахаць мог гліняны яе чалавек.
Форма ёсьць і такія знаёмыя рысы:
Ці не я гэта сам, як паменшыць на сем?
Ажываю. Кажу: “Называй мяне Сысам,
Прывыкай жа цяпер да мяне пакрысе.
Хоць і з гліны, але, калі высахну крыху,
І гарачае сонца падсмаліць бакі –
Так кахаць цябе буду я, цуда-майстрыха,
Як яшчэ не кахалі твае мужыкі.
Як Петрарка чароўнай Лауры санэты,
Буду вершы адзінай табе прысьвячаць…”
Ледзь пачула яна, што стварыла паэта –
Пачала ліхаманкава гліну зьмінаць.
А ви думали з поетами так легко? Взяти хоча би мене... Дякую за коментар, Катерино!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Дякую за коментар, Катерино!
