РІҐВЕДА. МАНДАЛА1. СЛАВЕНь 6.
Ті, що стоять навколо нього, коли він виграє ясною упряжжю на рум'яному Комоні-
і, світять сяйва в небесах-
із двох боків тієї колісниці, вони впрягають двоє гнідих скакунів,
які йому так любі,
сміливих та брунатних візників Верховника.
Ти, який твориш світло, де світла не було,
і твориш ти людей, де не було створінь,
ти народився разом із Світанками-братами.
а, потім, же вони, як є у них в звичаї, відкинули ще ненароджених дітей,
приймаючи жертовні імена.
Ти, Індро, із богами Гроз,
руйнуючими всe, що є твердим,
знайдеш корову навіть у печері.
згинаючись в пошані, як то кажуть, співці прославлюють того, який талан знаходить,
що віддавна відомий, Надмогутній.
Якщо насправді тебе запримітять, як ти ідеш поряд із Індрою, безстрашним тим Перуном : і він, і ти - однакові у блиску слави.
Із слугами улюбленими Індри, що бездоганно поспішають в небо,
жертвоприносець закликає гучно.
Прийди із цього місця, о Мандрівниче, або- до низу, із світла неба:
Усі наші пісні прослав за цим і тужать.
Індро-Перуне, шукаємо від тебе допомоги, ось звідси, з неба, що ясніє над землею,
або ж із тверді простору, який немає меж.
(переклад з англійської на українську - Івана Іванович Петришина)
https://en.wikisource.org/wiki/The_Rig_Veda/Mandala_1/Hymn_6
| 
у Вас 
0
