У ангела обвуглилась душа.
І очі ось від льоду вже осліпли.
Пір’їни виривав, не поспішав.
Обман терзав його, не згірш од відьми.
В ріці гарячій сліз людських, недоль
Обпік він ноги. Аж до небокраю
Шлях хтось посипав черепками доль.
Сам загубив він віру в силу раю.
Коханням закривався, як щитом
Від гострих стріл. Та встати вже несила.
На плечах світ важкий повис горбом,
І ангел, надірвавшись, скинув крила.
Оригінальний текст: Ангел
У ангела обуглилась душа.
Его глаза от льда в сердцах ослепли.
И, вырывая перья, неспеша
Его терзали лжи тугие петли.
В реке горячей слёз людских и бед
Ожёг он ноги. Язвами ступая,
На крошево разрушенных судеб,
Он сам утратил веру в силу рая.
Любовью закрывался как щитом
От острых стрел коварства и насилья.
Но тяжесть мира, сделалась горбом.
И ангел, надорвавшись, сбросил крылья.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 2664 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
