ДАВНьО-РИМСьКА ПОЕЗІЯ. КВІНТО ОРАЦІЙ ФЛАККУС i ПУБЛІЙ ВЕРГІЛІЙ МАРОН, ВІРШІ.

КВІНТО ОРАЦІЙ ФЛАККУС

(давньо-римський поет, 65- 8 р. д.н.е.)

тікаєш ти від мене, Хлоє: ти- мов пташина, 

що шука у горах, без стежок,  

лякливу матір, і несе у серці

ляк від вітрів і лісу:

і, коли при приході весни, десь хрусне гілка, 

коли шмигне поміж ожини ящірка, 

тремтять і твої серце, і коліна.

та ж не женусь я за тобою, наче лютий тигр, 

чи лев із Африки, не хочу я тебе украсти.

отож, залиш-но свою матір, 

час- вже на чоловіка.

переклад Івана Петришина ( з італійської)

 

ПУБЛІЙ ВЕРҐІЛІЙ МАРОН, 

давньо-римський поет

(70- 19 д.н.е.)

поезія

сповільнюєш відмовками наше кохання, 

і, тепер, перед тобою, простирається ціле море, 

у тиші,  

і, поглянь, -принишкли

і шепіт, і подуви вітру.

ми тепер- на пів-шляху;

видніється могила Біаноре, 

тут, Мері, співатимемо, де селяни полять бур`яни, 

облиш - но козенят, ми йдемо в місто.

якщо ж, вночі, ітиме дощ, співатимемо ідучи-

так легше буде йти,  

співатимемо ідучи, і я візьму від тебе твою ношу.

переклад Івана Петришина ( з італійської)