О, небесний ізбавителю Ісусе Христе,
я падаю ниць перед Твоєю колискою.
Я вірю, що Ти є Богом безмежної величі,
хоча я бачу Тебе тут безпорадним хлопчиком.
Я покірно обожнюю Тебе за те, що Ти так упокорився заради мойого спасіння і народився у стайні.
Я вдячний Тобі за те, що Ти погодився страждати за мене у Вефлеємі, за Твою вбогість і покору, за Твою наготу, сльози, терпіння від холоду і страждань.
Якби ж то я міг показати Тобі таку ж ніжність, яку до Тебе виказувала Твоя Пречиста Мати, і любити Тебе, як Вона Тебе любила. Якби ж то я міг прославляти Тебе радістю ангелів, стати на коліна перед Тобою з вірою Св. Йосипа, у простоті пастухів. Приєднуючись до тих перших поклонителів перед колискою, я підношу Тобі поклоніння свого серця і прошу, щоб Ти духовно народився у моїй душі.
Нехай я хоч до певної міри зможу відобразити дари Твойого захоплюючого народження.
Наповни мене тим духом самовідречення, убозтва, покори, які надихнули Тебе прийняти слабкість нашої природи і народитися серед бідності і страждань.
Дозволь, щоб від цього дня, я міг би у всьому знаходити Твою всезростаючу славу і міг би насолоджуватися тим миром, що обіцяний людям доброї волі.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
ще раз дякую