А знаєш, подруго, чоловікам не просто,
І можеш в мене купу кинути каміння,
Малюєш принца ти під стать собі і зростом…
Щоб молодий, багатий був, на жарт з умінням.
«Бо чоловік – повинен…», далі все по списках,
За нас писали вже у соц. мережах:
Троянд букети і романтика в записках,
iPhone, до речі, новий є в продажних межах…
У двадцять п’ять від них чекають статків!
Авто, квартири і де-небудь дім.
І не важливі, де взяли завдатків,
І чи нажили це трудом своїм.
А знаєш, подруго, чоловікам не просто,
На сльози – ні, табу в них на печаль,
«Не можна» їм багато, що для нас – не гостро,
Ні… я захоплююсь, та їх мені не жаль.
Ба, навіть терплять хворих істеричок,
Що із цікавості залазять в телефон,
Прощають так багато наших звичок,
А багатьом – огидний, зверхній тон.
Я знаю й тих, насправді, дійсно вірних,
Та їм в житті не поталанило чомусь,
В тупих закохані, підступних і манірних,
Бо більшість є таких, не помилюсь.
Тому й до шлюбу йти не захотіли,
Хай навіть віком біля тридцяти.
Насолодились не єдиним тілом,
Та щось ніяк «за гранню» не знайти…
А знаєш, подруго, чоловікам не просто,
Розумним – ще стократ трудніш!
Їм мало лиць, краси чи зросту.
Як і тобі – ікону дайте, лиш.
Є притча про старого чоловіка,
Він не одружений, а майже - дев’яносто…
«Ви ідеалу не знайшли до віку?»
- спитали в нього перед смертю гостро,
«Та ні, зустрів, життя шукав, дурію…»
«…і що ж вона? Відмовила вам просто?»,
«Відмовила, та в пам’яті жевріє…
…вона шукала того…, що під стать і зростом,
щоб молодий, багатий… Тобто, мрію…»
|
Ты знаешь, подруга, мужчинам не просто.
И можешь кидать в меня кучу камней.
Ты принца рисуешь высокого роста...
Чтоб молод, богат был и всех веселей.
"Мужчина - он должен ...", а дальше по списку,
За нас написали уже в соц сетях:
Букеты из роз с романтичной запиской,
iPhone , кстати, новый вот вышел на днях...
От них в 25 ждут огромных успехов!
Машины , квартиры и где - нибудь дом.
И вовсе не важно какие помехи,
Cвоим ли он нажил все это трудом.
Ты знаешь, подруга, мужчинам не просто.
Им плакать нельзя, говорить про печаль.
В них много - "нельзя", что нам девушкам - можно.
Нет... я в восхищении, мне их не жаль.
Они даже терпят больных истеричек,
Что шарят в карманах, смотря телефон.
Мужчины прощают так много привычек.
А многим - совсем отвратительный тон.
Я знаю мужчин, по - серьезному верных,
Но им почему - то совсем не везло.
Влюбляются в глупых, коварных, нелепых.
А всё потому, что таких - большинство.
Поэтому им не хотелось жениться,
Пусть дело уже и идет к тридцати.
Телами успели уже насладиться,
Но что -то "за гранью" никак не найти...
Ты знаешь, подруга, мужчинам не просто,
А умным - еще и труднее в сто крат!
Им мало лица, красоты или роста.
Они, как и ты - идеальных хотят.
Есть притча о старом - престаром мужчине,
Ему девяносто, а он не женат…
«Вы что, не нашли идеал?»
- перед смертью спросили,
«Нашел идеал, но так долго искал…»
«... и что же она? Отказала вам просто?» ,
«Увы, отказала, была занята….
….она все искала мужчину…высокого роста,
чтоб молод, богат был… Ну, в общем, мечта…» |
та
у Вас 
1
А знаєш, друже мій, жінкам також не з медом. 
