Александр Галич
Старательский вальсок
Мы давно называемся
взрослыми И не платим мальчишеству дань
И за кладом на сказочном острове
Не стремимся мы в дальнюю даль
Ни в пустыню, ни к полюсу холода,
Ни на катере... к этакой матери.
Но поскольку молчание - золото.
То и мы, безусловно, старатели.
Промолчи - попадешь в богачи!
Промолчи, промолчи, промолчи!
И не веря ни сердцу, ни разуму,
Для надежности спрятав глаза,
Сколько раз мы молчали по-разному,
Но не против, конечно, а за!
Где теперь крикуны и печальники?
Отшумели и сгинули смолоду...
А молчальники вышли в начальники.
Потому что молчание - золото.
Промолчи - попадешь в первачи!
Промолчи, промолчи, промолчи!
И теперь, когда стали мы первыми,
Нас заела речей маята.
Но под всеми словесными перлами
Проступает пятном немота.
Пусть другие кричат от отчаянья,
От обиды, от боли, от голода!
Мы-то знаем - доходней молчание,
Потому что молчание - золото!
Вот как просто попасть в богачи,
Вот как просто попасть в первачи,
Вот как просто попасть - в палачи:
Промолчи, промолчи, промолчи!
|
Олександр Галич
Старательський вальсок
Нас давно називають дорослими,
Ми не платимо хлопських данин,
І за скарбом казкового острову
Не женемося в хаосі днин.
Ні в пустелі, ні в вічному холоді,
Ні на катері… чортовій матері.
Та оскільки мовчання – золото,
То і ми, безумовно, старателі.
Промовчи – попадеш в багачі!
Промовчи, промовчи, промовчи!
І без віри ні серцю, ні розуму,
Приховавши, що там гроза,
Ми мовчали віршами й прозами,
Та не проти, а, завжди, за!
Де тепер крикуни, страждальники?
Відступили з зимовим холодом…
А мовчальники вийшли в начальники.
Все тому, що мовчання – золото.
Промовчи – попадеш в первачі!
Промовчи, промовчи, промовчи!
І тепер, коли стали ми першими,
Нас обурив словесний блуд.
Та під гаслами, знов воскресшими,
Нависає німий хомут.
Інші хай голосять від відчаю,
Від образ і хвороб, і голоду!
Тиша стала тому лиш вічною,
Що мовчання – насправді – золото!
Ось так просто піти в багачі,
Ось так просто піти в первачі,
Так катами стають горлачі:
Промовчи, промовчи, промовчи!
|