Я, мов річечка степова, Дзеленчать струмочки-слова. Я, мов квіточка запашна, Мене люблять і джміль і бджола. Я, мов пташечка у гаю, Впізнають всі пісню мою.
ПРИСПІВ:
Українка, українка, україночка! Я білію на горбочку, мов хатиночка! Тільки тину круг мене немає, Всіх людей щиросердно вітаю. Недаремно ж мене усі змалечку Кличуть: сонечко наше, Наталочко!
Із цеберками вранці іду – Помилуйтесь на мою ходу. Я вродлива, висока, струнка – Кожен крок, кожен рук, мов з танка. Мабуть з цього сільські парубки Всі на мене глядять залюбки.
ПРИСПІВ:
Гей, Іваночку, чом сумний? Ти ж єдиний коханий мій! Я жартую, а ти ревнувать.. Вчився б краще мене милувать. Я іду, мене видно здаля – Зустрічай, я Наталя твоя!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
ще раз дякую