ТОПОЛЯ

           ТЕКСТ ДО ПІСНІ

Народила мене мати під тополею –

І з тополею тепер ми схожі долями.

Молоді літа минають золоті,

Та усі сумні, усі на самоті.

Гриць, сусід, колись у мене був закоханий,

Та вже рік, як не підходить наполоханий –

Заронили йому в серце злу здогадочку

Про мого ніким не баченого батечка.

ПРИСПІВ:

Я тополя твоя,

Мене видно здалля.

Що ж ти баришся, лицарю мій?

Під вікном не зітхай,

А зайди та спитай,

Чсму очі у мене сумні.

Ой, як сяду в чистім полі під тополею,

І веду розмову з нею, наче з долею:

- Ти скажи, скажи, любенька, де ж мій Гриць,

Чи й  насправді, мов той вітер загубивсь?

Ой, тополенько, та що за гріх я скоїла,

Що у щасті мені доленька відмовила?

Ой, cкоріш  би вже   з’явилась згадочка

Від мого, хоч будь-якого, а все ж батечка!

ПРИСПІВ:

Раптом бачу: хтось до мене йде стежиною,

Неквапливою ходою, та невпиною.

Загадала, як підійде чоловік,

То і житиму із ним в любові вік.

Обхопила стовбур рідної тополеньки

І випитую у неї, мов у доленьки:

 Ти скажи мені, а той, хто йде сюди,

Захистить мене нарешті від біди?

ПРИСПІВ:

2000