Співають в унісон турбіни літака, У нормі прилади – такий звичайний стан, Лягає зручно на штурвал рука, А за бортом буяє п’ятий океан. Цей океан не має берегів, У всьому просторі в мільйоні на мільйон, Єдина пристань для крилатих кораблів, Землі назустріч їм простягнута долонь.
ПИСПІВ: Блакить сапфіра, хмари сивина, Вражає небо неповторною красою, І жодна в цілім світі глибина, Не порівняється з такою висотою.
Землі долоня – посадкова смуга, На свій чекає «су» чи може «ан», Сховалась за словами тиха туга: - Вертайтесь, підкоривши океан. Той океан, який не має берегів, Не має меж як мужності запас, Небесних і таких земних синів, І віра тих, хто так чекає вас.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
ruhlyvy:Пане Іване, Ви, вибачаюся, вдалися до відвертої ДЕМАГОГІЇ! Вам - про Київ, а Ви - про бузину! :-) Стосовно ж того, щоби втекти з Америки, то ми з жінкою вже майже пенс
у Вас