Співають в унісон турбіни літака, У нормі прилади – такий звичайний стан, Лягає зручно на штурвал рука, А за бортом буяє п’ятий океан. Цей океан не має берегів, У всьому просторі в мільйоні на мільйон, Єдина пристань для крилатих кораблів, Землі назустріч їм простягнута долонь.
ПИСПІВ: Блакить сапфіра, хмари сивина, Вражає небо неповторною красою, І жодна в цілім світі глибина, Не порівняється з такою висотою.
Землі долоня – посадкова смуга, На свій чекає «су» чи може «ан», Сховалась за словами тиха туга: - Вертайтесь, підкоривши океан. Той океан, який не має берегів, Не має меж як мужності запас, Небесних і таких земних синів, І віра тих, хто так чекає вас.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
