Мандоліна
(Давня подруга)
Моя мандоліно, сестриця
рідненька,
Я рідко тебе обіймаю. Даруй!
Давай побесідуємо ми тихенько…
Биття мого серця ти
ритми відчуй!
Поруч з тобою зовсім близенько
Биття мого серця ти ритми відчуй.
Як тільки тебе
прикладу я до серця,
Торкнуся до струн і натисну лади -
Мелодія ніжна
повільно поллється,
Мов чистоджерельної струмінь води.
Тихо поллється, ніжно поллється,
Мов чистоджерельної струмінь води.
Розкаже вона, про червону калину,
Яка біля хати росла і цвіла.
Вона розповість про чарівну дівчину,
Яка в тій хатині щаслива була.
Гарну дівчину, милу дівчину,
Яка в тій хатині щаслива була.
Розкаже, як двоє стояли на ґанку,
Згадає про тиху і зоряну ніч -
Під тою калиною, аж до світанку,
Струмочком дзюрчала там пристрасна річ.
Аж до світанку, так, до світанку,
Струмочком дзюрчала там пристрасна річ.
Моя мандоліно, сестриця рідненька,
Я Богові вдячний, що ти в мене є,
Що радуєш, тішиш зболіле серденько,
Життя прикрашаєш нелегке моє!
Тішиш серденько, сестро рідненька,
Життя прикрашаєш нелегке моє!
У мене – мандоліна, а в когось – «моя ти гітаро»?
08.02.2013р. Пилип
Тихий
|